Тема не нова, здавалося б давно і багато обговорювана, але часто досі незрозуміла як для митців ( що створювати? як комунікувати? і головне з чого почати?) так і для потенційних колекціонерів (що купувати? де? яка вартість справедлива за сучасне мистецтво? і до кого, врешті-решт звертатись: ходити по майстернях або ж шукати «свою» галерею чи ярмарку?) І хоч сучасний ринок в зрозумілій нам ієрархії існує вже років тридцять, ми все ще розбираємо хто і за якими правилами тут діє. Бо ж існують правила, і існують винятки з правил. І от, щоб відрізнити одне від іншого, будемо поступово розбиратись.
Як все починалось…
Перш за все, варто звернутись до історичних витоків самого поняття арт-ринку, його класифікації, періодизації та локалізації. Для чого? Щоб розуміти як і де сформувались правила гри за якими ми сьогодні існуємо на цьому ринку.
Отже, історики звикли поділяти два історичні періоди формування ринку. Це т.зв. patronage period (14-15 ст.) , тобто коли замовниками творів мистецтва були церква, влада, знать та ін. які спонсорували створення тих чи інших творів мистецтва і відповідно визначали матеріал, сюжет і місце створення мистецького об’єкту. Такі твори опинились за межами торгівельних оборотів в майбутньому оскільки були site-specific (тобто створені для існування в певному місці).
І другий – якраз market period (ринковий) – формування якого припадає на час індустріальної революції, коли середній клас починає розвиватись. Перші дилери з’являються у 16 ст. в таких містах як Антверпен, Амстердам, Рим і Париж. В цей час починає діяти перша арт-ярмарка, яка тривала круглорічно в Анверпен – “The Pand”. І якраз завдяки тому, що ярмарка діяла цілий рік дилери (багато з яких були колишніми художниками) мали змогу функціонувати та розвиватись на постійній основі, подорожувати серед інших локальних ринків та стали основними інформаційними провідниками і консультантами, в різних географічних центрах, для бажаючих придбати щось на мистецькому ринку.
У 17-18 ст. акценти зміщуються і вже Лондон стає провідним осередком на ринку мистецтва. На цей час на ньому діє близько 10 ключових арт-дилерів і відбуваються мистецькі аукціонні торги близько 20 разів на рік. У 18 ст. у Франція та Британія стають найбільшими «споживачами» мистецьких творів, куди його привозять з Греції та Італії.
Аукціони – формування публічного ринку.
Власне з певного періоду в історії (про який детальніше поговоримо нижче) аукціони стають тим місцем, де формується публічна ціна на твори мистецтва.
Монополістами на цьому ринку сьогодні є Christie’s та Sotheby’s і разом формують 62 % загальних продажів, за ними йдуть Phillips, China Guardian та Poly Auction.
Крістіс засновується у 1766 році і Сотбіс починає свою аукціонну діяльність з продажу книжок у 1744 році, варто зазначити, що спеціалізація на мистецтво у цих аукціонах відбудеться лише ближче до 1900х років.
Цікавий факт: Своїм розквітом Christie’s був зобов’язаний революції 1848 р., що ознаменувала «епоху великих розпродажів». Вважається, що саме Крісті перетворив торгівлю антикваріатом у мистецтво – тут відбувалися найбільші аукціони 18 і 19 ст. І, до речі, не хто інший, як сам Джеймс Крісті, був посередником в угоді з продажу колекції живопису сера Роберта Валпола російській імператриці Катерині II. Куплене зібрання творів (209 полотен придбаних за 40 000 фунтів, що викликало великий резонанс в англійському суспільстві) стало основою майбутнього Ермітажу.
У 19 ст. акцент зміщується з Лондона на Париж, який на деякий час стає столицею європейської культури. Нове покоління арт-дилерів в особі Джона Ероусміта, Адольфа Гупіля, Поля Дюран – Рюеля та Поля Кассірера формують нову, більш ідеологічну роль для арт-дилерів, вони швидше створюють ринок, очолюють його, аніж наслідують і задовільняють смаки публіки.
«Європа має багато мистецтва,
а США має багато грошей, треба це об’єднати» Джозеф Дювін
Джозеф Дювін. (1869-1939) 
Галерея Дювіна 1980-ті рр. Великобританія.
Перший арт-аукціон в США був American Art Association в 1883 році і на початку американські торги розвивались значно слабше за європейські, але вже з 1900-их американський арт-ринок починає стрімко зростати. Англійський дилер Джозеф Дювін сказав «Європа має багато мистецтва, а США має багато грошей» і він та його колеги активно цим користались, аж до біржового краху 1929 року, який відомий ще як крах Волл-Стріт.
Анонс: Про життя та творчість Джозефа Дювіна написано декілька книг, але перша його біографія вийшла в 1952 році, яка першопочатково складалась з невеликих описів опублікованих для журналу The New Yorker «Історія найвидатнішого арт-дилера усіх часів» і от саме ці біографічні начерки стали основою другого сюжету фільму «Французький вісник» прокат якого через пандемію було перенесено на 2021 рік, а прем’єра має відбутись на Канському кінофестивалі, тож не пропустіть.
Зростання ринку відбувається під час Другої Світової, коли Європа потерпає від наслідків війни, а в США з’являються такі масштабні фігури у арт світі як Пеггі Гугенхайм та Лео Кастеллі (народився в Італії, але на початку війни емігрував з дружиною до США), які активно підтримують авангардне мистецтво.
Арт – ринок: Стрімкий зріст чи мильна бульбашка?
1987 рік – початок активного буму на арт-ринку і зростання цін на роботи імпресіоністів, у 1990 році відбувається продаж «Портрета доктора Гаше» Ван Гога за 82,5 млн. доларів японському колекціонеру в аукціонному домі Крістіс у Нью Йорку. Найдорожчий продаж за всю історію мистецтва, однак вже з 1991 року після того як японські колекціонери внаслідок кризи перестали купувати європейське мистецтво, ринок падає на 67%. Аукціонні каталоги стають значно тоншими і лише через деякий час починають повертатись до попередніх об’ємів продажів. Арт-ринку знадобиться цілих 14 років щоб вийти на ті самі об’єми продаж що і до кризи.
З 2000 до 2007 року об’єми арт-ринку зростають втричі – з 22 до 66 млрд. Наступна рецесія після 90-го року настає внаслідок глобальної економічної кризи у 2009 – коли ринок падає близько на 40%. Але цього разу відродження ринку відбувається буквально за рік-два ринок повертається до попередніх показників. У 2019 році експерти прогнозували стабільне зростання ринку мистецтва однак всесвітня пандемія внесла свої корективи і основним завданням зараз буде втримати позиції, оскільки спад спостерігається вже зараз і очевидно, що представникам середньої ланки у цьому бізнесі буде найважче.
Повертаючись до теми чи бульбашок, і чи можемо ми ці періоди в історії арт –ринку так називати. Економісти у таких випадках воліють не прив’язуватись до певної моделі і пропонують тлумачити це поняття як системні збої у функціонуванні ринку, що не мають раціонального пояснення і зумовлюються схильністю інвесторів час від часу переоцінювати перспективи тих чи інших ринків (насамперед нових, де бракує емпіричних даних для скільки-небудь точного). Можемо проаналізувати, що в історії такі «бульбашки» формуються на основі Greater Fool Theory – теорії більшого дурня, власне кажучи того, хто останній залишиться з придбаним за космічні гроші товаром, де його внутрішня цінність не відповідає ринковій. Однак, мистецтво не тюльпан, це інвестиція на довгі роки, можливо навіть десятиліття.
Отже, розглянувши основні історичні аспекти розвитку, ми бачимо, що ринок це не гомогенне явище він складається з сотні різних часом незалежних між собою категорій, сегментів, де всі ці сегменти функціонують різними шляхами з власними унікальними художниками, експертами, колекціонерами та бізнесами.
Стаття підготовлена завдяки стипендіальній програмі Українського культурного фонду, арт-менеджеркою, галеристкою, Катериною Гай.
#запідтримкиукф, #укфстипендії
